середа, 6 травня 2015 р.

Система екологічного виховання як засіб розвитку екологічної свідомості та мислення школярів
у Комишуватській загальноосвітній школі
Система екологічного виховання є окремим напрямом педагогічної практики, яка покликана для того, щоб змінити ставлення людини до довкілля.
Екологічне виховання – систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток у людини культури, взаємодії з природою.
Завдання екологічного виховання полягає в
·        нагромадженні, систематизації, використання екологічних знань,
·        вихованні любові до природи, бажання берегти і примножувати її, у формуванні вмінь і навичок в природі.
Зміст його полягає в усвідомленні того, що світ природи є середовищем існування людини, тому вона має бути зацікавлена в збереженні цілісності, чистоти, гармонії. Екологічне виховання неможливе без уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки щодо стану природи, виробляти способи розумної взаємодії з нею. Ці уміння учні набувають на уроках та в позаурочній діяльності. Водночас естетична краса природи сприяє формуванню почуттів обов’язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності, запобігання нанесенню збитків природі.
Метою екологічного виховання є формування в особистості екологічної свідомості і мислення. Передумова для цього – екологічні знання, наслідок – екологічний світогляд. Екологічну свідомість як моральну категорію потрібно виховувати в дітей з раннього дитинства.
На основі екологічного мислення і свідомості формується екологічна культура, яка передбачає глибокі знання про навколишнє середовище, екологічний стан мислення і відповідальне ставлення до природи, вміння вирішувати екологічні проблеми, безпосередня участь у природоохоронній діяльності.
Система екологічного виховання передбачає врахування основних її аспектів:
Ø    національного та регіонального підходів до вибору навчального матеріалу екологічного спрямування;
Ø    гуманістичну спрямованість і зростаючу роль екологічних чинників у вирішенні глобальних проблем людства;
Ø    збереження фізичного і духовного здоров’я людини;
Ø    об’єктивність у розкритті основних екологічних законів та понять, що дають підстави вважати екологію наукою, яка розвивається намагаючись вирішувати проблеми довкілля;
Ø    зв’язку між набутими екологічними знаннями і життям, розкриття їх цінності не лише у виробництві, а й у повсякденному житті людини.
Практична реалізація завдань і мети екологічної освіти у сучасній школі будується на засадах:
ü комплексного розкриття проблем охорони природи;
ü взаємозв’язку теоретичних знань з практичною діяльністю учнів у цій сфері;
ü включення екологічних аспектів у структуру предметних, спеціальних узагальнюючих тем та інтегрованих курсів, які розкривають взаємодію суспільства і природи;
ü поєднання аудиторних занять з безпосереднім спілкуванням з природою (екскурсії, польові роботи тощо);
ü використання проблемних методів навчання (рольові ігри);
ü поєднання класної, позакласної та позашкільної природоохоронної роботи.
Особлива роль щодо цього відводиться предметам природничого циклу, які відкривають перед дітьми світ рослин, тварин, усього довкілля. Естетичний цикл предметів розкриває гармонію, неповторну красу природи, вплив її на виховання людини.
Форми роботи з екологічного виховання у нашій школі:
Ø уроки мислення на природі (початкові класи)
Ø складання казок, віршів про природу (початкові – середні класи)
Ø екологічні проекти (середні – старші класи)
Ø виховні заходи, екологічні акції (початкові – старші класи)
Ø екологічне об’єднання «Зелений світ»